Популярність сучасних небезпечних серіалів  має три причини.

1. вкрай загострена, але знайома кожному картина конкуренції, соціальної нерівності, необхідності опиратися гострому стресу та виживати;
2. реальність такого кіно нагадує реальність комп’ютерних ігор-шутерів, тож гравцям це здається знайомим досвідом;
3. смертельні ігри  або чутки про підпільні бої і тоталізатори з рабами підживлюють інтерес до такого кіно.

Чому досі такі картини не викликали ажіотажу? Вперше йдеться не про аудиторію, а про те, що нібито відбувається просто зараз. Гравців не примушують, а лише мотивують грошима.

Звісно, такий контент ігри, що містять насилля, негативно впливають на дітей, але важливо розуміти, що саме приваблює конкретну дитину у такій грі. Якщо є потяг до агресивної поведінки, привід знайдеться. Це виняткова ситуація, тож треба розбиратися, що коїться з дитиною. Значно частіше йдеться не про бажання вдарити когось під час гри, а про підвищення її екстремальності. Недарма в багатьох цивілізаціях підлітки проходять небезпечні ініціації, щоб відчути себе повноправним членом соціуму, дорослим. У цьому є й мотив перевірки своїх сил, «на що я здатний», «що мені не слабо», самоідентифікації.

Наразі своєрідною ініціацією стає спілкування в соцмережах.

Бажання пройти екстремальні випробування помолодшали й цікавлять дітей вже у 9–10 років. Окрім розмов про природу небезпечних інтернет-розваг, цікавість до таких речей зазвичай знижується, коли задовольняються потреби. Для  початкової школи це потреба в батьківській увазі, прийнятті, спільному дозвіллі. А для тінейджерів — розширення кола прав та обов’язків порівняно з дитинством, повага до вибору та інтересів підлітка. І, звісно, школярам потрібні не заборони, а цифрова компетентність, вміння орієнтуватися на безпечний контент. Тоді жодна гра не лякатиме батьків та вчителів. 

Рекомендації батькам, щодо профілактики потрапляння дітей

1. Не панікуйте!

2. Станьте для дитини другом.

3. Звертайте увагу, коли прокидається дитина, чи спить вона в ранні години.

4. Як дитина їсть (з апетитом, без апетиту).

5. Приділяйте більшу увагу психологічному стану дитини (запитуйте: «Як твої справи?», «Ти чимось засмучений(на)?», «Що приємного сталося сьогодні?»).

6. Цікавтеся життям дитини: «Що тобі подобається?», «Розкажи про своїх друзів», «Яку ти любиш музику? Я хочу послухати її з тобою» тощо.

7. Стежте за шкірними покривами дитини, відмічаючи наявність пошкоджень. У разі їх виявлення з’ясовуйте обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертайте на пошкодження у формі метелика, видряпані букви та слова, подряпини, опіки (припікання) та іншого роду пошкодження.

8. Намагайтеся заповнити вільний час дитини спортивними або культурними секціями, домашніми справами, сімейними розвагами, відволікти дитину від Інтернету.

9. Перевіряйте облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт.

10. Беріть участь у спілкуванні у приватних чатах, де спілкується ваша дитина.

11. Звертайте увагу на коло спілкування дитини в реальному житті: хто її друзі, чим вони займаються тощо.

12. Обов’язково цікавтеся, які фото - та відео файли є в ґаджетах дитини.

13. Встановіть функцію «батьківський контроль» на всіх ґаджетах дитини і на вході в мережу Інтернет.

До кого звертатися

При виявленні таких груп або факту вступу дитини в одну з таких груп просимо негайно інформувати:

• кіберполіцію (https://www.cybercrime.gov.ua – цілодобово);

• районний відділ поліції (102);

• адміністрацію навчального закладу;

• звертатись за телефонами Національної дитячої «гарячої лінії» –

0 800 500 225 та 116 111 (безкоштовно).

Мінцифра пропонує серіал для батьків “Онлайн-безпека дітей” (як уберегти дітей онлайн від шкідливих матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних інтернет-спілок, сексуального насильства)