Криворізький ліцей №81 Криворізької міської ради


запам'ятати

 



Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія
Календарь Украины

Форми підліткового булінга

Булінг (від англ. bully— хуліган, залякувати) – форма психічного насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псуванню особистих речей, фізичній розправі тощо.

Підлітковий булінг. Форми:                                                              

  1. Фізичний булінг – навмисні стусани, штовхання, удари, побої, нанесення  інших тілесних травм.
  2. Сексуальний булінг – це підвид фізичного булінгу (дії сексуального характеру).
  3. Психологічний булінг – насилля яке пов`язане з діями на психіку, наносяться психологічні  травми шляхом словесних образ чи погроз, переслідуванням, залякуванням. Підвиди психологічного булінгу:
    • вербальний булінг, де зброєю служить голос (образливе прізвисько з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, розповсюдження пліток);
    • образливі жести чи дії ( плювання в жертву або в її направлені);
    • залякування (використання агрессивного язика тіла та інтонацій голосу для того, щоб заставити жертву щось робити чи не робити);
    • ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною коллективу;
    • вимагання (грошей, їжі, інших речей);
    • пошкодження чи інші дії з особистим майном (крадіжка, ховання особистих речей); 
  1. Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі).

Булінг – в основному латентний (прихований, невидимий) для оточення процесс, але діти, які страждають від булінгу, отримують психологічну травму різного ступеня важкості, що призводить до важких наслідків.

Причини: заздрість, бажання принизити (заради задоволення, розваги чи самоствердження).

Найчастіше агресор – найпопулярніша особистість у школі, у якої багато друзів і партнерів, він сильний фізично й енергетично, виділяється зовнішністю, одягом, манерою поведінки, можливо, економічним і соціальним статусом. Він твердий, холодний, емоційно-чуттєво недорозвинений, біль інших його не хвилює. 

Дитина-жертва найчастіше, самотня (друзі нечисленні, або від страху за себе і зовсім відсутні), слабкіша фізично, соціально нестійка, нестабільна, по природі може бути відособленою, тихою, може мати відмінні від інших риси характеру: тонку душевну конструкцію, плаксивість, уразливість, слабко розвинуте почуття гумору, добродушність, поступливість, не конфліктність. Ці діти не можуть постояти за себе, а захистити їх нікому.  Діти-жертви можуть відрізнятися зовні: особливості фізичної будови, поганий зір тощо.

    5  хвилин на роздуми

ПРИТЧА ПРО ЖОРСТОКІСТЬ

В одному з монастирів Шаоліню майстер навчав учня. І якось учень поставив майстру запи­тання:

  •  Учителю, а як довідатися, наскільки я жорстокий?
  •  Щоразу, коли ти завдава­тимеш удару своєму ворогу, уяви себе на його місці і відчуй його біль. І якщо один раз ти не від­чуєш болю — знай, жорстокість поглинула тебе.

Будьмо толерантними один до одного, до самих себе.

Булінг в учнівському середовищі: що ми знаємо, і що ми можемо змінити?

Булінг також визначають як тривале фізичне чи психічне насильство з боку індивіда або групи у відношенні індивіда, який не здатний захистити себе в даній ситуації.
 Буллінг - явище глобальне і масове. За словами 1200 дітей, які відповіли на запитання Інтернет-сайту KidsPoll, булінгу піддавалися 48%, у тому числі 15% - неодноразово, а самі займалися ним 42%, причому 20% - багаторазово. В народній Інтернет енциклопедії «Вікіпедія», булінг включає чотири головні компоненти:
• це агресивна і негативна поведінка;
• здійснюється регулярно;
• відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владою;
• ця поведінка є навмисною.
Шкільний булінг можна розділити на дві основні форми:
1. Фізичний шкільний буллінг - умисні поштовхи, удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень та ін;
• сексуальний буллінгявляется підвидом фізичного (дії сексуального характеру).
2. Психологічний шкільний булінг - насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість. До цієї форми можна віднести:
• вербальний булінг, де знаряддям служить голос (образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток і т.д.);
• образливі жести або дії ;
• залякування (використання агресивної мови тіла і інтонацій голосу для того, щоб змусити жертву здійснювати або не здійснювати що-небудь);
• ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом);
• вимагання (грошей, їжі, інших речей, примус що - небудь вкрасти);
• пошкодження та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви);
шкільний кібербулінг - приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток та ін.)
Булінг - в основному латентний для оточуючих процес, але діти, які зазнали цькувань, отримують психологічну травму різного ступеня тяжкості, що призводить до тяжких наслідків аж до самогубства. І не має значення, мав місце фізичний булінг або психологічний. Запобігання випадків шкільного насильства є найважливішим завданням держави і, зокрема, педагога, оскільки жорстоке ставлення до дитини неминуче призводить до негативних наслідків.
Безсумнівно, психологічної допомоги потребують як ініціатори, так і жертви булінгу, але в даній публікації я пропоную розглянути психологічні особливості дітей, які стали жертвою булінгу, а також запропонувати способи надання допомоги таким дітям.
У своїй знаменитій книзі «булінг в школі: що ми знаємо і що ми можемо зробити?» (1993), норвезький психолог Дан Ольвеус наступним чином визначає типові риси учнів, схильних ставати жертвами булінгу:
• Вони полохливі, чутливі, замкнуті і соромязливі.
• Вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні і мають низьку самоповагу.
• Вони схильні до депресії і частіше за своїх ровесників думають про самогубство.
• Вони часто не мають жодного близького друга і успішніше спілкуються з дорослими, ніж з однолітками.
Якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими від своїх ровесників.
Ці особливості дітей є частковою причиною, а почасти наслідком булінгу.
Разом з тим існує й інша, чисельно менша, категорія жертв булінгу, так звані провокативні жертви або Бул-жертви. Часто це діти, які відчувають труднощі в навчанні, письмі і читанні та / або страждають розладами уваги та підвищеною збудливістю. Хоча ці діти по природі не агресивні, їх поведінка часто викликає роздратування у багатьох однокласників, дорослі їх теж не люблять, що робить їх легкою здобиччю і жертвами булінгу і сприяє закріпленню соціально невигідних психологічних рис і стилю поведінки. При цьому вони часто не зустрічають підтримки, оскільки діти, які частіше за інших піддаються булінгу, відрізняються соціальною відчуженістю, схильністю ухилятися від конфліктів, або, навпаки, підвищеною агресивністю.

    Діти, що стали жертвами булінгу, проявляють наступні (у тому числі патологічні) особливості поведінки:
• прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;
• бояться одні йти до школи і зі школи, просять проводити їх на уроки, спізнюються;
• поведінка і темперамент змінюються;
• явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну і апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;
• виявлення рваного верхнього одягу або пошкоджених речей;
• часті прохання дати грошей, злодійство;
• зниження якості навчання, втрата інтересу до улюблених занять;
• постійні ссадини, синці та інші травми;
• мовчазливість, небажання йти на розмову;
• як прояв крайнього ступеню: суїцид.

У відношенні постстрессових наслідків булінгу первинна профілактика передбачає реалізацію за трьома напрямками:
1. Створення умов недопущення булінгу.
2. Якнайшвидше і грамотне роз'єднання дитини (підлітка) з відповідними стресовими впливами.
3. Зміцнення захисних сил особистості та організму в протистоянні цькування як для умовно здорових дітей і підлітків, так і для тих, які вже мають соматичну або психічну патологію.