Підлітковий  вік – один  з  кризових  етапів  в  становленні  особи  людини.  Це  вік  кардинальних  перетворень у сфері  свідомості, діяльності та системи  взаємин.  Цей  етап  характерний  бурхливим  зростанням особистості,

формуванням  організму  в процесі статевого  дозрівання,  що  робить  помітний  вплив  на  психофізіологічні  особливості  підлітка.  В основі  формування  нових  психологічних, особистісних  якостей відігрє  спілкування  в ході  різних  видів  діяльності – навчальній,  виробничій,  творчій. Природним   в  цьому  віці  є  прагнення до прояву  дорослості,  розвитку  самосвідомості, самооцінки,  інтерес  до  своєї особи,  до  своїх  можливостей та здібностей.  За відсутності умов щодо  позитивної  реалізації  своїх  потенціалів  процеси  самоствердження  можуть проявлятися  в  спотворених формах,  призводити  до  несприятливих  реакцій й  наслідків. Так як підлітковий кризовий період  відрізняється  значним  проривом  у  психіці,  важко контрольованих  або  зовсім неконтрольовних  імпульсів.  Цьому  сприяє  втрата  відчуттів  безпеки, комфорту  порушення  внутрішньої  рівноваги, зростання  тривожності,  посилення страхів.

У зв'язку з цим  виникає  небезпека  вибору  адиктивного напрямку поведінки.  Істотним  чинником  може  стати  недостатня  для  підлітків  інформація  про  те,  як і  що  з  ними відбувається,  та які  можуть  бути  наслідки.  Інформація потрібна для отримання необхідного  відчуття незалежності,  усвідомленості  вибору,  а також  для того, щоб навчитися брати  на  себе  відповідальність за  те,  що з тобою відбувається.  Масштаби  втечі  від  реальності  небезпечні  не тільки  в  прихильності  до  таких  вкрай  важких  форм  адикції, як алкоголізм,  наркоманія,  вживання  фармакологічних та токсичних  речовин.  Проблема  втечі  від  реальності  носить глобальний  характер.  Існує  велика  кількість слабких  проявів  адикції,  але вони  теж  деструктивні. Реальна й небезпечна  тенденція  переходу  від  однієї  форми  адиктивної  поведінки  до  іншої.  Криза  підліткового віку у зв'язку з  цим стає значним  чинником  ризику, адекватне  сприйняття  реальності  для  підлітків ускладнене,  перш за все,  що відбуваються  з їх  змінами,  складними  процесами  становлення.

Розглянемо новоутворення поведінкових  реакцій,  властиві  цьому  віковому  періоду.  Класичні  дослідження підліткового віку відображають  великі  внески  в  цей  напрям  багатьох відомих  психологів.

Нормальна  лінія:  життєве  самовизначення. Розвиток  тимчасової  перспективи – планів  на  майбутнє,  самовизначення  в питаннях:  яким  бути?  Ким  бути?   Активний  пошук себе в  різних  ролях, навчанні.  Чітка  статева  поляризація  у  формах  поведінки.  Формування  світогляду.  Взяття  на  себе  лідерства  в  групах  однолітків або при необхідності  підкорення  їм.  Становлення  індивідуальності.

Аномальна  лінія:  плутанина  ролей.  Змішування  тимчасових  перспектив:  думка  не тільки  про  майбутнє,  але й про  минуле.  Концентрація  душевних  сил  на  самопізнанні, виразне  прагнення  розібратися в самому собі через шкоду  відносинам  із  зовнішнім  світом. Втрата  трудової  активності.  Змішування  форм  напіврольової  поведінки, ролей в лідируванні.  Плутанина в моральних та світоглядних  установках.

Основною  задачею  періоду дорослості є пошук особової ідентичності – відчуття власної  істинності, повноцінності,  причетності до світу та оточуючим.

Підводячи  підсумок, можна виділити наступні  особливості  підліткового  періоду,  які  є  групою чинників  ризику  у  формуванні  адиктивної  поведінки:

•          Підвищений  егоцентризм;

•          Прагнення до опору,  впертості,  протесту,  боротьби  проти  виховних  авторитетів;

•          Парадоксальність  характеру;

•          Прагнення  до  невідомого,  ризикованого;

•          Загострена  прагнення  до  дорослості;

•          Прагнення  до  незалежності,  відриву  від  сім'ї;

•          Незрілість  етичних  переконань;

•          Хвороблива  реакція  на зміни й події, нездатність прийняти свою  сексуальність, що формується ;

•          Схильність  перебільшувати  ступінь  складності  проблем;

•          Криза  ідентичності;

•          Деперсоналізація, дереалізація  в  сприйнятті  себе та навколишнього  світу;

•          Несформована  Я-концепція;

•          Гіпертрофовані  поведінкові  реакції:  емансипації,  групування,  захоплення;

•          Тяжке переживання труднощів;

•          Перевага  пасивності в  подоланні  стресових  ситуацій.