«Быть готовым к школе уже сегодня – не значить уметь читать, писать, считать.

Быть готовым к школе – значит быть готовым всему этому научиться»

Уважаемые родители!

Произведем действия, которые наглядно отразят степень вашего беспокойства в связи с приближающейся школьной жизнью ребёнка :

1. Аплодисменты  –  сильное беспокойство;
2. Хлопки по своему колену–  проявляется иногда;
3. Потопайте ногами– отсутствует вообще.

Вопрос родителям:

• «В чем вы видите проблему вашего беспокойства ?»
• «От кого или от чего зависит улучшение вашего самочувствия ?»

Поступление любимого дитя в школу - это тоже большая ответственность родителей перед собственным ребёнком. Ведь на кон ставится здоровье и развитие ребёнка, его жизнь на ближайшие 11 лет. И в этот момент очень хорошо подойдет правило: "Не навреди". Вот почему очень важно понять, в каком возрасте легче и комфортней  всего будет Вашему ребёнку  идти в школу.

Поступление ребёнка в школу совпадает с началом нового возрастного периода в жизни ребёнка - периода младшего школьного возраста. Перешагивая на новую ступень своей жизни, каждый человек обязательно переживает определённый кризисный этап.

В это время ребёнок воспринимает мир через эмоции и чувства. Это может выражаться в быстрой смене настроения. Дети непосредственны в общении, не умеют лукавить и врать. Часто говоря, то что думают или слышат от взрослых, копируют в игре и в общении поведение родителей, знакомых, литературных героев и т.д. Все жизненные навыки ребёнок вбирает через сюжетно - ролевую игру.

Нужно также отметить, что ребёнок дошкольного возраста имеет ещё неадекватно завышенную самооценку. Он  не умеет критически оценивать своё поведение, переживать за свои плохие поступки.

Психологическая готовность

Психологическая готовность включает в себя несколько важных моментов. Это прежде всего, желание ребенка идти в школу, желание получать знания. Умение слушать и выполнять задания учителя, даже если они не интересны.

Это и определённый запас знаний об окружающем мире, о себе, а так же уровень развития памяти, внимания, мышления, речи.

При всём этом не менее важно умение ребёнка управлять собой, своей двигательной активностью, что очень необходимо при 35-40 минутных уроках. Это волевой аспект психологической готовности к школе, т.е. ребёнок должен приложить усилия воли, для того, чтобы учиться.

И, наконец, эмоциональный аспект психологической готовности – это умение правильно реагировать на оценки и замечания учителя, стремление к общению со сверстниками и взрослыми.

Дети увлечены современными техническими средствами. Нельзя, как это не банально, смотреть телевизор не более 30 минут. При просмотре нет развития мышления, затормаживается эмоциональная сфера человека.

Ребёнок постепенно становиться потребителем информации без стремления к собственной умственной работе, без навыков самостоятельной переработки информации, без познавательной активности.

Компьютерные игры и игровые приставки тренируют в основном скорость  реакции ребёнка на определённые стимулы, немного тренируют внимание, но при продолжительной игре появляются нарастающие явления утомления и как следствие – истощение нервных процессов.

Не забывайте о том, что дети должны много и с интересом играть.

Критерии психологической готовности ребенка к школе

1. Социально-психологическая готовность к школе:

•  учебная мотивация (хочет идти в школу, понимает важность и необходимость учения, проявляет выраженный интерес к получению новых знаний);
•  умение общаться со сверстниками и взрослыми (легко вступает в контакт, не агрессивен, умеет находить выход из проблемных ситуаций, признает авторитет взрослых).

2. Школьно-значимые психофизические функции:

• развитие мелких мышц руки (уверенно владеет карандашом, ножницами);
• пространственная ориентация, координация движений (владеет определениями выше-ниже, больше-меньше, вперед-назад, справа-слева);
• координация в системе глаз-рука (может правильно перенести в тетрадь простейший графический образ – узор, фигуру, зрительно воспринимаемый на расстоянии (например, из книг));
• логическое мышление (находит сходство и различие предметов при сравнении, правильно объединяет предметы в группы по общим признакам);
• произвольное внимание (удерживает внимание на выполняемой работе в течение 15-20 минут).

Что должен знать будущий первоклассник?

Необходимо развитие всех психических процессов, таких как :

• память;
• внимание;
• воображение;
• мышление;
• восприятие;
• и, конечно, речь!

В настоящее время не все родители уделяют внимание физическому развитию ребёнка. А это очень важный аспект. Неподготовленному физически ребёнку труднее в школе. Быстрая утомляемость, низкая работоспособность будут отрицателно влиять на обучение.

Шляхи передбачення проблемних ситуацій у стосунках підлітка з батьками

Сім’я як стійкий соціальний інститут стоїть біля витоків формування особистості. Реалізація сім’єю виховних можливостей здійснюється через різні, - зокрема й виховні взаємини, які складаються між її членами. Ці взаємини є взаємодією, під час якої здійснюється трансляція соціального досвіду (знання, уміння, навички, ціннісні орієнтації, сімейні традиції тощо). При цьому виховні взаємини в сім’ї можуть мати як зумисний, так і ситуативний характер і спрямованість на створення сприятливих умов для трансляцій та засвоювання загальнолюдського досвіду практичної діяльності.

Батьки і діти – це проблема вічності, яка завжди існувала, існує й існуватиме в суспільстві.

Процес формування особистості не приходить в соціальному вакуумі. На поведінку дитини впливають сімейні взаємовідношення, дії других людей з навколишнього середовища, на підставі яких діти познають людські поведінки.

У сучасних дослідженнях при аналізі причин дезадаптації підлітків особа увага надається стилю сімейного виховання, стилю спілкування, місцю покарання щодо контролю над поведінкою дитини.

Особливої уваги треба надати спілкуванню між батьками і дітьми у підлітковий період. Майже всіх батьків перехідний вік дитини застає зненацька. Важко сприймати дорослі вимоги підлітка, продовжуючись ставитись до нього, як до дитини. Добре, якщо батьки не забули, як самі були підлітками.

Одна з найпоширеніших проблем, пов’язаних із підлітковим віком, - проблема родинних суперечностей і конфліктів. Причина цього найчастіше пов’язані з двоякістю як батьківського сприйняття і ставлення, яке відображає реально суперечливий статус підлітка у світі соціальних відносин – ще не дорослий, але вже не дитина, - так і з двоякості усвідомлення себе самим підлітком. Водночас підліток стикаються з різноманітними соціальними вимогами і новими ролями. Вони намагаються зібрати в одне ціле всі наявні на цей час знання про себе. Це оцінювання вкрай потрібне підлітку, аби визначити своє місце в житті, самовизначитись у виборі майбутньої професії та кар’єри. Основним завданням, яке підліток вирішує у перехідному віці, є пошук власного “я”, усвідомлення своєї індивідуальності.

Що ж заважає підлітку “знайти себе?”. Перед усім, - це невміння спілкуватися з оточуючими людьми. Підліток не відчуває потреби включитися в соціальний контакт або відчуває острах щодо нього. Здебільшого до цього призводить дефіцит спілкування в родині. У таких сім’ях діти ростуть сором’язливими, боязкими. Тривожними, або навпаки, над агресивними. У них своєчасно не виявляється здатність до емпатії (співпереживання, співчуття, розуміння іншої людини). Ці підлітки у процесі спілкування не вміють орієнтуватися на невербальний компонент спілкування (жест, міміка, погляд, тощо), водночас як 65% інформації передається саме невербальними засобами.

Другою важливою причиною того, що „важкий” вік стає важким для підлітка, стає наявність у дитини комплексу неповноцінності. Низьке само оцінювання виражається в постійному психічному напруженні.

Але, безумовно, найважливішою причиною труднощів дитини в підлітковому віці стають родинні стосунки, суперечності і внутрішньо сімейні конфлікти.

Взаємини між дорослими і підлітками можна умовно розподілити на такі типи:

• співпраця, яка ґрунтується на взаєморозумінні і взаємній підтримці, що зокрема, допомагає як найактивніше реалізувати функції родини. Кожний член родини відчуває свою особисту значущість (тобто свою цінність для інших); загальна атмосфера родинних взаємин тепла, дружня, сповнена позитивних емоцій;
• паритет – це рівні. “союзницькі”, більш раціональні стосунки які задовольняють усіх членів родини; особистісна значущість кожного ( і дорослих і підлітків), порівнюючи з попереднім, співробітницьким стилем взаємин трохи зменшується, емоційні контакти слабішають, на перший план виходять пошуки доцільності кожної дії;
• змагання – взаємини, які базуються на прагнення окремих членів родини перевершити один одного у будь-якій справі. Такий тип взаємин сприяє встановленню в сім’ї нервової нестійкої атмосфери;
• конкуренція – домінування взаємин, коли переважає прагнення кожного члена родини довести свою зверхність над іншими за будь-яку ціну. Емоційний комфорт одного досягається за рахунок психологічного дискомфорту іншого;
• антагонізм – взаємини, для яких характерним є протистояння окремих членів родини і не бажання кожної сторони йти на компроміс;
• відсторонення – взаємини, - за яких батьки розлучаються з підлітком, відмовляючись брати участь у його житті. Ситуація в таких родинах драматична. Для чутливих дітей відсутність батьківської любові дуже небезпечна, оскільки викликає розгубленість, острах, депресію, небажання жити і навіть суїцид (самогубство).

Знання дієвих типів співпраці дорослих з підлітками може передбачити значні проблемні ситуації .

У молодших підлітків  батьківське відсторонення компенсується власною “стіною відчудження”, екстравагантними витівками, участю в сумнівних компаніях, у подальшому з уживанням алкоголю і наркотиків.

Конкуренція та антагонізм також порушують “нормальний кровобіг” родини. Діти в таких сім’ях емоційно відчудженні од батьків, батьки не контролюють поведінку дітей. Це – симптоми “прихованого сирітства”. Саме тут – джерело великої кількості дитячих неврозів; нормальний розвиток особистості порушується, виникають деформації характеру і в дорослих, і в дітей.

Звичайно, тип взаємин впливає на поведінку підлітка і лінія поведінки батьків може по-різному вплинути на позицію дитини.

Батьківське ставлення може стати прикладом для наслідування підлітком між особистісних стосунків з однолітками, у майбутньому дорослому житті, у власній родині.

Розвиток людини в  підлітковому віці йде швидким темпом – формується особистість, а разом з нею головна особливість підлітка – особистісна нестабільність.